17 лютого 2016 року в спортивному залі Обухівського РЦКД відбулася першість міста Обухова з баскетболу серед збірних команд юнаків загальноосвітніх навчальних закладів. Змагання проходили по круговій системі. В кожній грі спортсмени показували високий рівень фізичної, технічної та тактичної підготовки. Як завжди найцікавішою виявилася фінальна гра. Кубок змагань розігрували команди НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №3 - ліцей» НВК «СЗОШ І-ІІІ ст. №5 з поглибленим вивченням іноземних мов – ЗОШ І-ІІІ ст. №5».
   Гра точилась досить таки напружено. Гравці, через надмірне хвилювання, раз за разом робили елементарні помилки. Дружній задор, колективна гра, відданість були вирішальними в перемозі колективу НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №3 - ліцей».

   Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.

    Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими і вчителів та учнів НВК №5.

     На честь пам'яті про ці трагічні події в нашій школі було проведено низку заходів. 18 та 19 лютого в кожному класі було проведено урочистий урок із вшануванням пам'яті загиблих учасників Майдану та Революції гідності хвилиною мовчання.
      У бібліотеці школи пройшла пам'ятна виставка матеріалів про революційні події «Герої в серці», а вчителі історії підготували усний журнал для 6 – 8 класів «Славімо Україну свою!».
      Крім цього біля патріотичного куточка НВК було запалено свічку пам'яті, класні керівники 1 – 8 класів проводили години спілкування з учнями до Дня вшанування пам'яті загиблих на Майдані. Старші учні 9 – 11 класів відвідали РЦКіД, переглянувши там документальний фільм «Герої не вмирають...»

     Історія кожного народу має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Україні судилося зазнати багатьох поневірянь. Нам забороняли мати власну історію, культуру, мову.
     З проголошенням незалежності України розпочалося повне надій і сподівань відродження української мови, науки, культури. Сьогодні українська мова є державною мовою в Україні. А мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, якими живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – вічно живий, нев'янучий цвіт.

     Чи є щось важливіше миру? Мабуть що ні. То ж всі ми прагнемо, щоб у нашій країні швидше настав мир. А для цього всім потрібно робити посильний внесок. Малювати малюнки та передавати бійцям АТО це трішки замало. Колектив працівників ДНЗ завжди приймав активну участь у допомозі волонтерам. Тож і зараз долучилися до справи: вирішили допомогти громадській організації «Материнське серце». Знаючи, що є велика необхідність в маскувальних сітках, ми почали їх плести. Закликаємо колег долучитися до цієї справи. Навчально-виховний процес від цього тільки виграє. Пояснивши дітям, що це і для чого, ми вкладаємо в їх душі почуття любові до Батьківщини, почуття відповідальності, бажання допомогти.

Вихователь-методист ДНЗ «Світлячок»
Н.М.Петриченко