Для батьків

 

 

Найцінніше, що у нас є – ДІТИ.

Ми намагаємося розвивати в них найкращі якості, оточити їх турботою та увагою. Скільки існує сімей, стільки думок щодо правильного виховання дитини. При цьому вважаємо, що наші методи виховання найправильніші. Часто розчаровуємося, коли отримуємо результати, яких не очікуємо від свого чада. Отож, розглянемо різні стилі виховання і зробимо для себе певні висновки.

Стилі виховання в сім’ї традиційно можна розділити на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний.

Гіперопіка – це надмірна турбота про дітей з боку батьків чи інших близьких родичів. Проявляється завищеною увагою, постійним триманням коло себе, нав’язування власних поглядів дитині.

Дуже часто так трапляється, що батьки надмірно опікуються своїм чадом: кроку не дають ступити самостійно, у всьому і постійно контролюють дитину. В основному таку опіку проявляють матері, які народили довгоочікувану дитину. Прояви такої турботи, виконання всіх забаганок дають дитині зрозуміти, що світ обертається навколо неї. Зрозумівши власну вседозволеність, дитинка починає «сідати на шию».

Дитина, яка нічого не може виконати самостійно, бо за неї все роблять батьки, дідусі, бабусі, няні, часто виростає егоїстичною особою. Такі діти не пристосовані до життя, вони не здатні самостійно приймати найпростіші рішення. Поглянувши на те, що батьки допомагають дитині збирати портфель до школи, заправляють її ліжечко, допомагають почистити зуби та ін., ми не бачимо нічого поганого, але це може позбавити дитину самостійності, а в майбутньому викликати насмішки однолітків. Через гіперопіку діти можуть почати сприймати батьків, не інакше як виконувачів їхніх забаганок.

Часто відбувається так, що гіперопіка над дитиною переходить і у її доросле життя. Часто, наслідком цього є те, що діти не можуть влаштувати особисте життя.

Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає у дітей відчуження від батьків, почуття своєї небажаності в родині.

Пам’ятайте, ваша дитина – повноцінна особистість. Турбота – це добре, але, коли ця турбота не шкодить самій дитині. У будь якому випадку вирішувати вам, шановні батьки.

Говоріть зі своєю дитиною відверто, у неї є свої секрети, нехай маленькі, але для неї вони мають велике значення. Не змушуйте дитину розповідати все. Довіряйте…

Авторитарнийстиль виховання – всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їх волі, авторитету.

При такому стилі виховання батьки змалку виховують у дитини почуття відповідальності, уміння долати труднощі, в строгому порядку вимагають від дитини чіткого виконання усіх обов’язків і ніяких «крок вліво, крок вправо». Дитина чітко знає, що таке порядок та дисципліна. Здавалося б, і в цьому нічого поганого немає, але до дитини ставляться занадто високі вимоги, які не завжди їй під силу. Зазвичай, дитина має навчатися лише на відмінно, вигравати спортивні змагання, перемагати у всіх конкурсах. Страх невдачі, поразки – наслідки такої психологічної установки. У дитини втрачається стимул до корисної діяльності, виникає недовіра до людей, вона уникає спілкування з ними. З віком, при такому стилі виховання, може деформуватися поведінка. Дитина, ставши дорослою, до слабших за себе виявляє агресію, жорстокість, ігнорує людську гідність, а владним людям, сильнішим за неї - рабськи підкорюється.

Ліберальні батьки – нетрадиційні та поблажливі до дітей. Вони рідко вимагають від дітей зрілої поведінки й намагаються уникати конфліктів.Мами й тата, що дотримуються цього стилю, пред’являють до дітей дуже низькі вимоги, проте відкриті для спілкування.

При такому стилі виховання діти майже повністю позбавлені батьківського керівництва. Батьки не встановлюють необхідні заборони для свого чада, вони припиняють виконувати безпосередні батьківські обов’язки. Більшість батьків захоплюються демонстрацією своєї любові, ставляться до дітей із сердечністю й душевною теплотою, приймають їх такими, якими вони є.

Як не дивно, діти, яких виховують ліберальні батьки теж можуть бути неслухняними, імпульсивними, агресивними, часто не вміють поводити себе серед людей. У сім’ях є випадки, коли потурання поєднується із відкритою неприязню, тоді дитина відкрито дає волю своїм руйнівним імпульсам. Більшість неповнолітніх правопорушників виховувалися саме у таких сім’ях.

Особливістю демократичного стилю виховання є послідовне, тверде й водночас гнучке виховування. Батьки поважають особистість дитини, дають їй зрозуміти, що для них дуже важливі їхні справи. Вони довіряють дитині, заохочують її самостійність, допомагають розвивати здібності, засуджують не дитину, а її вчинки. Строгість та влада використовується лише в міру необхідності. Встановивши певні правила - батьки твердо втілюють їх у життя. Діти, виховані в таких сім’ях, поважають своїх батьків, прислухаються до їхніх порад, наслідують адекватні чоловічі та жіночі риси поведінки, вони впевнені у собі, відверті, зростають добре соціально адаптованими.

У становленні здоров’я і психіки дитини велика роль відводиться батькам.

Дорогі батьки! Вам обирати стиль виховання дітей у своїй родині. Успіхів та правильного вибору…

Рекомендації батькам

1. Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

2. Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

3. Не слід постійно турбуватися про дитину, намагатися постійно оберігати її від можливих небезпек, які часто є надуманими. Сподіватися, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі.

4. Не сваріть, а тим паче, не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

6. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими. Щиро цікавтесь її думкою.