Для батьків

 

 

Найцінніше, що у нас є – ДІТИ.

Ми намагаємося розвивати в них найкращі якості, оточити їх турботою та увагою. Скільки існує сімей, стільки думок щодо правильного виховання дитини. При цьому вважаємо, що наші методи виховання найправильніші. Часто розчаровуємося, коли отримуємо результати, яких не очікуємо від свого чада. Отож, розглянемо різні стилі виховання і зробимо для себе певні висновки.

Стилі виховання в сім’ї традиційно можна розділити на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний.

Гіперопіка – це надмірна турбота про дітей з боку батьків чи інших близьких родичів. Проявляється завищеною увагою, постійним триманням коло себе, нав’язування власних поглядів дитині.

Дуже часто так трапляється, що батьки надмірно опікуються своїм чадом: кроку не дають ступити самостійно, у всьому і постійно контролюють дитину. В основному таку опіку проявляють матері, які народили довгоочікувану дитину. Прояви такої турботи, виконання всіх забаганок дають дитині зрозуміти, що світ обертається навколо неї. Зрозумівши власну вседозволеність, дитинка починає «сідати на шию».

Дитина, яка нічого не може виконати самостійно, бо за неї все роблять батьки, дідусі, бабусі, няні, часто виростає егоїстичною особою. Такі діти не пристосовані до життя, вони не здатні самостійно приймати найпростіші рішення. Поглянувши на те, що батьки допомагають дитині збирати портфель до школи, заправляють її ліжечко, допомагають почистити зуби та ін., ми не бачимо нічого поганого, але це може позбавити дитину самостійності, а в майбутньому викликати насмішки однолітків. Через гіперопіку діти можуть почати сприймати батьків, не інакше як виконувачів їхніх забаганок.

Часто відбувається так, що гіперопіка над дитиною переходить і у її доросле життя. Часто, наслідком цього є те, що діти не можуть влаштувати особисте життя.

Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає у дітей відчуження від батьків, почуття своєї небажаності в родині.

Пам’ятайте, ваша дитина – повноцінна особистість. Турбота – це добре, але, коли ця турбота не шкодить самій дитині. У будь якому випадку вирішувати вам, шановні батьки.

Говоріть зі своєю дитиною відверто, у неї є свої секрети, нехай маленькі, але для неї вони мають велике значення. Не змушуйте дитину розповідати все. Довіряйте…

Авторитарнийстиль виховання – всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їх волі, авторитету.

При такому стилі виховання батьки змалку виховують у дитини почуття відповідальності, уміння долати труднощі, в строгому порядку вимагають від дитини чіткого виконання усіх обов’язків і ніяких «крок вліво, крок вправо». Дитина чітко знає, що таке порядок та дисципліна. Здавалося б, і в цьому нічого поганого немає, але до дитини ставляться занадто високі вимоги, які не завжди їй під силу. Зазвичай, дитина має навчатися лише на відмінно, вигравати спортивні змагання, перемагати у всіх конкурсах. Страх невдачі, поразки – наслідки такої психологічної установки. У дитини втрачається стимул до корисної діяльності, виникає недовіра до людей, вона уникає спілкування з ними. З віком, при такому стилі виховання, може деформуватися поведінка. Дитина, ставши дорослою, до слабших за себе виявляє агресію, жорстокість, ігнорує людську гідність, а владним людям, сильнішим за неї - рабськи підкорюється.

Ліберальні батьки – нетрадиційні та поблажливі до дітей. Вони рідко вимагають від дітей зрілої поведінки й намагаються уникати конфліктів.Мами й тата, що дотримуються цього стилю, пред’являють до дітей дуже низькі вимоги, проте відкриті для спілкування.

При такому стилі виховання діти майже повністю позбавлені батьківського керівництва. Батьки не встановлюють необхідні заборони для свого чада, вони припиняють виконувати безпосередні батьківські обов’язки. Більшість батьків захоплюються демонстрацією своєї любові, ставляться до дітей із сердечністю й душевною теплотою, приймають їх такими, якими вони є.

Як не дивно, діти, яких виховують ліберальні батьки теж можуть бути неслухняними, імпульсивними, агресивними, часто не вміють поводити себе серед людей. У сім’ях є випадки, коли потурання поєднується із відкритою неприязню, тоді дитина відкрито дає волю своїм руйнівним імпульсам. Більшість неповнолітніх правопорушників виховувалися саме у таких сім’ях.

Особливістю демократичного стилю виховання є послідовне, тверде й водночас гнучке виховування. Батьки поважають особистість дитини, дають їй зрозуміти, що для них дуже важливі їхні справи. Вони довіряють дитині, заохочують її самостійність, допомагають розвивати здібності, засуджують не дитину, а її вчинки. Строгість та влада використовується лише в міру необхідності. Встановивши певні правила - батьки твердо втілюють їх у життя. Діти, виховані в таких сім’ях, поважають своїх батьків, прислухаються до їхніх порад, наслідують адекватні чоловічі та жіночі риси поведінки, вони впевнені у собі, відверті, зростають добре соціально адаптованими.

У становленні здоров’я і психіки дитини велика роль відводиться батькам.

Дорогі батьки! Вам обирати стиль виховання дітей у своїй родині. Успіхів та правильного вибору…

Рекомендації батькам

1. Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

2. Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

3. Не слід постійно турбуватися про дитину, намагатися постійно оберігати її від можливих небезпек, які часто є надуманими. Сподіватися, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі.

4. Не сваріть, а тим паче, не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

6. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими. Щиро цікавтесь її думкою.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Інтернет. Більше половини батьків не знають про його небезпеки. У то й же час 73% батьків впевнені, що їхня дитина захищена від будь-яких небезпек у мережі. І лише 13% вчителів вважають, що навчати основам безпеки в Інтернеті потрібно у школі. 
З кожним новим поколінням підвищується рівень проникнення Інтернету в сім’ї. Сьогодні все більше дітей користуються Інтернетом для спілкування, пошуку інформації, ігор, завантаження мультимедійного контенту. Але з розширенням можливостей в онлайні збільшується і кількість ризиків. Що ж може трапитись у реальному житті через безтурботну віртуальну поведінку? Чи знають про це діти? А батьки? Чи усвідомлюють вони необхідність навчання не просто тому, як користуватися мережею Інтернет, а ще й тому, як уникнути небезпечних ситуацій? Чи можна віднести це до сфери компетенції шкіл? 
Детальне дослідження вперше було проведено в Україні. Його результати наведені нижче.

Ключові результати: 
• З 96% дітей-користувачів Інтернету віком від 10 до 17 років 51% не знає про небезпеки в мережі. 
• 52% дітей виходять в Інтернет передусім для спілкування у соціальних мережах, де залишають свій номер мобільного телефону (46%), домашню адресу (36%), особисті фото (51%). 
• 44% дітей знаходяться у потенційній зоні ризику (розміщують особисту інформацію) і 24,3% вже були в ризикованих ситуаціях (ходили на зустріч з віртуальними знайомими). У віковій групі від 15 до 17 років цей показник досягає 60,3%. 
• 72,5% дітей хочуть отримувати більше інформації про те, як убезпечити себе в Інтернеті. 77% батьків також висловили бажання більше дізнатися про безпеку Інтернету для дітей. 
• У сім’ях діти краще за батьків розбираються у комп’ютері та Інтернеті. З 81% батьків, у яких на домашньому комп’ютері є антивірус, 95% зазначили, що його установкою і налаштуванням займалася дитина. 
• Думку про те, що навчати дітей безпеці в Інтернеті повинні вчителі, розділяють 95% батьків і лише 13% самих вчителів.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

• розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
• поговоріть з дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
• цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
• вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
• наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
• навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
• контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
• цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
• навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
• переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
• інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
• розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.БАТЬКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У WINDOWS VISTA
З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.
За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:
1. обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером; 
2. обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи);
3. обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю. 
Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:

• заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);
• обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);
• заборонити використання окремих програм.

З приводу порушень законодавства України у сфері захисту суспільної моралі звертайтесь до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі: офіційний сайт – www.moral.gov.ua; e-mail – info@moral.gov.ua

ДОВІРА В РОДИНІ
Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.
* Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.
* Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся, у міру її віку, укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.
Мобільний інтернет і діти різного віку
У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний інтернет дітям у тому або іншому віці.

Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми, — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.

З 7 до 11 років, діти як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати інтернет сааме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.
Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із
цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.
Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
Новий драйв сімейного спілкування
Зробіть мобільний інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве дляВас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.
Розвиватися з інтернетом
Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти; як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в Мережі. Але показуючи дитині багатогранність інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.
Обережно, кібер-злочинці!
Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше: 
1. Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.
2. Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.
3. Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.
4. Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім. Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.
 Бути культурним в інтернеті
Як привчити дитину коректному поводженню в мобільному інтернеті? Як і у звичайному житті, головним правилом кожної людини повинно бути: «Поводься із іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою». Намагайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в інтернеті, так само боляче, якби це відбулося при особистій зустрічі.
 Антивіруси й спам-фільтри
Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.
 Ніки й паролі
Є таке поняття — особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок — моя фортеця».
Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: його кімната, родина, найближчі друзі, захоплення й т. д. Поясніть, що як і в реальному житті дитина не пустить до своєї кімнати грати чужих, незнайомих людей, і не стане
розповідати про себе стороннім дорослим, так і в інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Для цього в інтерактивному спілкуванні (ICQ, соціальні мережі, чати, форуми) варто використати псевдоніми-ніки — віртуальні імена. Ці імена можуть підкреслювати захоплення дитини, але з них ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус й т. д. А для електронної пошти необхідно використати простий для запам’ятовування пароль, але не пароль, що асоціюється з дитиною прямо. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен і паролів хлопчикам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена й секретних агентів. А для маленьких дівчаток підійде казка про Червону Шапочку.
Небезпечна «полуничка»
Всім відомо, що крім величезної кількості корисної, важливої й цікавої інформації, в
інтернеті вистачає й «дорослих» сайтів, відвідування яких може викликати нездоровий
інтерес, збентежити або злякати дитину. От кілька рекомендацій, які допоможуть
уберегти Вашу дитину від психологічних травм: 
* Намагайтеся самі, разом з дитиною, знайти коло корисних безпечних сайтів, які вона надалі буде відвідувати. Періодично відвідуйте їх разом.
* Ніколи не відмовляйтеся від пояснень, якщо дитина звернулася до Вас із питанням на делікатну тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз’яснення.
* Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала і що цікавого там довідалася. Не забувайте самі розповідати й показувати, що корисного Ви знайшли в інтернеті. 
І найголовніше — не слід лаяти дитину, якщо вона відвідала «дорослий» сайт. Пам’ятайте, що інформація й життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не гарні і погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити — бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т. д. Навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що людина, яка себе поважає, не буде дивитися всяку дурницю.

Інтернет-залежність і як з нею боротися
Ризику стати інтернет-залежним найбільше схильні діти, у яких не складаються відносиниз однолітками й батьками, які намагаються віднайти заміну живому спілкуванню у віртуальних іграх і чатах. Тут, у розмові з дитиною важливо не протиставляти інтернет реальному життю, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина занадто захоплена іграми-стрілялками? Відмінно, запропонуєте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомів самооборони й т. д. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.
Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти інтернет.

                                                                                                                                                                                                      Методист ММК управління освіти

                                                                                                                                                                                                       Карнаух Олена Володимирівна

 

У чому може допомогти
психолого-медико-педагогічна консультація?

Допомогти батькам, практичним психологам та педагогам покликані психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК), які є методичними установами системи освіти і здійснюють консультативну, методичну, психолого-педагогічну, корекційно-відновлювальну, розвивальну, аналітичну, прогностичну, профілактичну, просвітницьку роботу. Консультування та психолого-педагогічне вивчення дитини в ПМПК здійснюється у разі звернення батьків (чи осіб, які їх замінюють) та за умови обов'язкової їх присутності, незалежно від того, відвідує дитина навчальний заклад чи ні.
Виникає запитання: за яких умов можна звертатися до ПМПК? Слід сказати, що для цього необхідно лише бажання батьків. Наприклад, родина, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами, бажає поліпшити умови виховання та на¬вчання своєї дитини, зробити все для її повноцінного розвитку, отже, йде за порадою до ПМПК. Або батьки вже зверталися за кон¬сультативною допомогою, занепокоєні результатами та бажають ще порадитися з відповідними фахівцями. Проте ПМПК працює не лише з дітьми, що потребують корекції психофізичного розвитку і їх родинами. З фахівцями комісії можна порадитись і з приводу труднощів у засвоєнні знань, умінь, навичок, суспільного досвіду. Батьки можуть прийти на консультацію через стурбованість порушенням працездатності у дитини, розладами її уваги, пам'яті, сенсомоторних процесів, пізнавальної активності, через проблеми у поведінці тощо.
Нерідко батьки, виснажені працею і побутовими проблемами, настільки втомлені й відмежовані від дитини та її виховання, помічають проблем у її розвитку або звикають до них, приховують чи перекладають на плечі навчального закладу, який відвідує дитина. Інші мами й тата, навпаки, надмірно опікають дитину, випереджають усі її бажання, вважають за маленьку або надто «старанно виховують»: контролюють кожен крок, прискіпливо вимогливі, схильні до тиску, мало зважають на реальні можливості власного нащадка тощо. Усе це може негативно впливати на формування особистості та гальмувати певні сфери розвитку дитини: мовлення, самообслуговування, пізнавальну активність, уміння довільно регулювати свою поведінку, впевненість у своїх можливостях тощо. Головна складність полягає у тому, що батьки часто не готові бачити «проблемні сторони» — свої і своєї дитини. Проте марно втікати від проблем — їх необхідно розв'язувати і розв'язувати своєчасно.
Раннє виявлення та своєчасне звернення до фахівців має важливе значення для процесу корекції певних вад розвитку і подальшої соціалізації дитини. Поверхневе ставлення до розвитку дитини є неприпустимим, бо порушення, які проявляються в дошкільному віці, без відповідної своєчасної допомоги надалі часто ускладнюються, перешкоджають формуванню мовлення та пізнавальних процесів у дитини, тому учбові вміння та навички також залишаються на низькому рівні. Якщо дитина не отримує своєчасної допомоги, у неї під впливом невдач у навчанні, спілкуванні з ровесниками та дорослими можуть виникати негативні зміни в особистісному розвитку та інші комбіновані порушення. Ще тяжчими бувають наслідки, якщо поєднуються біологічні проблеми та негативні соціальні чинники розвитку дитини. Розпочинати корекцію у шкільному віці завжди набагато складніше, вона має гірші прогнози, бо доводиться долати наслідки педагогічної занедбаності, яка є особливо згубною для дитини з певними проблемами психофізичного розвитку. Саме тому дитині необхідна своєчасна, тривала й системна корекція у спеціально організованих освітніх умова навчання, які враховували б її індивідуальні можливості щодо темпу засвоєння знань та просування в розвитку.
На превеликий жаль, щороку спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з особливостями психофізичного розвитку причому їх діапазон досить широкий: від легких дивацтв у поведінці до глибоких порушень поведінкової та інтелектуальної сфер. Усі такі діти потребують комплексної психолого-медико-педагогічної допомоги. Насамперед необхідно з'ясувати, у чому полягають проблеми розвитку дитини та до яких методів педагогічного впливу необхідно вдатися для їх подолання. Лише спільні зусилля батьків і спеціалістів та їх тісна співпраця можуть дати хороший результат.
До складу консультантів ПМПК входять спеціалісти різної спеціалізації: психолог, психіатр, логопед, дефектолог та невролог. Це дає змогу всебічно обстежити дитину. На підставі результатів психолого-педагогічного вивчення дитини фахівці формулюють висновок про особливості її розвитку та приймають колегіальне рішення про надання батькам (особам, які їх замінюють) рекомендацій щодо корекційно-розвивальної роботи, програми, форм, методів навчання і соціально-трудової реабілітації. Батьків також інформують, на яку допомогу вони можуть розраховувати.
Висновок консультації має рекомендаційний характер і є підставою для того, щоб дитина могла отримувати допомогу у навчальному закладі, де вона виховується чи навчається (за наявності відповідних фахівців), або безпосередньо в ПМПК. Також батькам нерідко пропонують змінити навчальний заклад з огляду на стан психофізичного розвитку дитини — це може бути дошкільний чи загальноосвітній навчальний заклад, клас (група) з інклюзивним (інтегрованим) навчанням, спеціальна група в дошкільних навчальних закладах комбінованого типу, спеціальний дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад з урахуванням побажань батьків (осіб, які їх замінюють) та за наявності умов для проведення належної корекційно-розвивальної роботи.
Обрати правильну траєкторію руху дитини та батьків у подоланні своєрідних труднощів, розібратись у пропонованих державою освітніх моделях та програмах, отримати належний супровід розвитку дитини з особливими освітніми потребами, які визначаються специфікою її психофізичного розвитку, і допоможе ПМПК.

Завідуюча Обухівської міської ПМПК Левченко В.М.,м. Обухів, вул. Каштанова 13, тел. 6-40-72