Найцінніше, що у нас є – ДІТИ. Ми намагаємося розвивати в них найкращі якості, оточити їх турботою та увагою. Скільки існує сімей, стільки думок щодо правильного виховання дитини. При цьому вважаємо, що наші методи виховання найправильніші. Часто розчаровуємося, коли отримуємо результати, яких не очікуємо від свого чада. Отож, розглянемо різні стилі виховання і зробимо для себе певні висновки.

Стилі виховання в сім’ї традиційно можна розділити на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний.

Гіперопіка – це надмірна турбота про дітей з боку батьків чи інших близьких родичів. Проявляється завищеною увагою, постійним триманням коло себе, нав’язування власних поглядів дитині.

Дуже часто так трапляється, що батьки надмірно опікуються своїм чадом: кроку не дають ступити самостійно, у всьому і постійно контролюють дитину. В основному таку опіку проявляють матері, які народили довгоочікувану дитину. Прояви такої турботи, виконання всіх забаганок дають дитині зрозуміти, що світ обертається навколо неї. Зрозумівши власну вседозволеність, дитинка починає «сідати на шию».

Дитина, яка нічого не може виконати самостійно, бо за неї все роблять батьки, дідусі, бабусі, няні, часто виростає егоїстичною особою. Такі діти не пристосовані до життя, вони не здатні самостійно приймати найпростіші рішення. Поглянувши на те, що батьки допомагають дитині збирати портфель до школи, заправляють її ліжечко, допомагають почистити зуби та ін., ми не бачимо нічого поганого, але це може позбавити дитину самостійності, а в майбутньому викликати насмішки однолітків. Через гіперопіку діти можуть почати сприймати батьків, не інакше як виконувачів їхніх забаганок.

Часто відбувається так, що гіперопіка над дитиною переходить і у її доросле життя. Часто, наслідком цього є те, що діти не можуть влаштувати особисте життя.

Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає у дітей відчуження від батьків, почуття своєї небажаності в родині.

Пам’ятайте, ваша дитина – повноцінна особистість. Турбота – це добре, але, коли ця турбота не шкодить самій дитині. У будь якому випадку вирішувати вам, шановні батьки.

Говоріть зі своєю дитиною відверто, у неї є свої секрети, нехай маленькі, але для неї вони мають велике значення. Не змушуйте дитину розповідати все. Довіряйте…

 Авторитарнийстиль виховання – всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їх волі, авторитету.

При такому стилі виховання батьки змалку виховують у дитини почуття відповідальності, уміння долати труднощі, в строгому порядку вимагають від дитини чіткого виконання усіх обов’язків і ніяких «крок вліво, крок вправо». Дитина чітко знає, що таке порядок та дисципліна. Здавалося б, і в цьому нічого поганого немає, але до дитини ставляться занадто високі вимоги, які не завжди їй під силу. Зазвичай, дитина має навчатися лише на відмінно, вигравати спортивні змагання, перемагати у всіх конкурсах. Страх невдачі, поразки – наслідки такої психологічної установки. У дитини втрачається стимул до корисної діяльності, виникає недовіра до людей, вона уникає спілкування з ними. З віком, при такому стилі виховання, може деформуватися поведінка. Дитина, ставши дорослою, до слабших за себе виявляє агресію, жорстокість, ігнорує людську гідність, а владним людям, сильнішим за неї - рабськи підкорюється.

Ліберальні батьки – нетрадиційні та поблажливі до дітей. Вони рідко вимагають від дітей зрілої поведінки й намагаються уникати конфліктів.Мами й тата, що дотримуються цього стилю, пред’являють до дітей дуже низькі вимоги, проте відкриті для спілкування.

При такому стилі виховання діти майже повністю позбавлені батьківського керівництва. Батьки не встановлюють необхідні заборони для свого чада, вони припиняють виконувати безпосередні батьківські обов’язки. Більшість батьків захоплюються демонстрацією своєї любові, ставляться до дітей із сердечністю й душевною теплотою, приймають їх такими, якими вони є.

Як не дивно, діти, яких виховують ліберальні батьки теж можуть бути неслухняними, імпульсивними, агресивними, часто не вміють поводити себе серед людей. У сім’ях є випадки, коли потурання поєднується із відкритою неприязню, тоді дитина відкрито дає волю своїм руйнівним імпульсам. Більшість неповнолітніх правопорушників виховувалися саме у таких сім’ях.

Особливістю демократичного стилю виховання є послідовне, тверде й водночас гнучке виховування. Батьки поважають особистість дитини, дають їй зрозуміти, що для них дуже важливі їхні справи. Вони довіряють дитині, заохочують її самостійність, допомагають розвивати здібності, засуджують не дитину, а її вчинки. Строгість та влада використовується лише в міру необхідності. Встановивши певні правила - батьки твердо втілюють їх у життя. Діти, виховані в таких сім’ях, поважають своїх батьків, прислухаються до їхніх порад, наслідують адекватні чоловічі та жіночі риси поведінки, вони впевнені у собі, відверті, зростають добре соціально адаптованими.

У становленні здоров’я і психіки дитини велика роль відводиться батькам.

Дорогі батьки! Вам обирати стиль виховання дітей у своїй родині. Успіхів та правильного вибору…

Рекомендації батькам

1. Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

2. Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

3. Не слід постійно турбуватися про дитину, намагатися постійно оберігати її від можливих небезпек, які часто є надуманими. Сподіватися, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі.

4. Не сваріть, а тим паче, не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

6. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими. Щиро цікавтесь її думкою.

Методист-психолог ММК

управління освіти виконавчого

комітету Обухівської міської ради

Голляк І.Ю.

У чому може допомогти
психолого-медико-педагогічна консультація?

Допомогти батькам, практичним психологам та педагогам покликані психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК), які є методичними установами системи освіти і здійснюють консультативну, методичну, психолого-педагогічну, корекційно-відновлювальну, розвивальну, аналітичну, прогностичну, профілактичну, просвітницьку роботу. Консультування та психолого-педагогічне вивчення дитини в ПМПК здійснюється у разі звернення батьків (чи осіб, які їх замінюють) та за умови обов'язкової їх присутності, незалежно від того, відвідує дитина навчальний заклад чи ні.
Виникає запитання: за яких умов можна звертатися до ПМПК? Слід сказати, що для цього необхідно лише бажання батьків. Наприклад, родина, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами, бажає поліпшити умови виховання та на¬вчання своєї дитини, зробити все для її повноцінного розвитку, отже, йде за порадою до ПМПК. Або батьки вже зверталися за кон¬сультативною допомогою, занепокоєні результатами та бажають ще порадитися з відповідними фахівцями. Проте ПМПК працює не лише з дітьми, що потребують корекції психофізичного розвитку і їх родинами. З фахівцями комісії можна порадитись і з приводу труднощів у засвоєнні знань, умінь, навичок, суспільного досвіду. Батьки можуть прийти на консультацію через стурбованість порушенням працездатності у дитини, розладами її уваги, пам'яті, сенсомоторних процесів, пізнавальної активності, через проблеми у поведінці тощо.
Нерідко батьки, виснажені працею і побутовими проблемами, настільки втомлені й відмежовані від дитини та її виховання, помічають проблем у її розвитку або звикають до них, приховують чи перекладають на плечі навчального закладу, який відвідує дитина. Інші мами й тата, навпаки, надмірно опікають дитину, випереджають усі її бажання, вважають за маленьку або надто «старанно виховують»: контролюють кожен крок, прискіпливо вимогливі, схильні до тиску, мало зважають на реальні можливості власного нащадка тощо. Усе це може негативно впливати на формування особистості та гальмувати певні сфери розвитку дитини: мовлення, самообслуговування, пізнавальну активність, уміння довільно регулювати свою поведінку, впевненість у своїх можливостях тощо. Головна складність полягає у тому, що батьки часто не готові бачити «проблемні сторони» — свої і своєї дитини. Проте марно втікати від проблем — їх необхідно розв'язувати і розв'язувати своєчасно.
Раннє виявлення та своєчасне звернення до фахівців має важливе значення для процесу корекції певних вад розвитку і подальшої соціалізації дитини. Поверхневе ставлення до розвитку дитини є неприпустимим, бо порушення, які проявляються в дошкільному віці, без відповідної своєчасної допомоги надалі часто ускладнюються, перешкоджають формуванню мовлення та пізнавальних процесів у дитини, тому учбові вміння та навички також залишаються на низькому рівні. Якщо дитина не отримує своєчасної допомоги, у неї під впливом невдач у навчанні, спілкуванні з ровесниками та дорослими можуть виникати негативні зміни в особистісному розвитку та інші комбіновані порушення. Ще тяжчими бувають наслідки, якщо поєднуються біологічні проблеми та негативні соціальні чинники розвитку дитини. Розпочинати корекцію у шкільному віці завжди набагато складніше, вона має гірші прогнози, бо доводиться долати наслідки педагогічної занедбаності, яка є особливо згубною для дитини з певними проблемами психофізичного розвитку. Саме тому дитині необхідна своєчасна, тривала й системна корекція у спеціально організованих освітніх умова навчання, які враховували б її індивідуальні можливості щодо темпу засвоєння знань та просування в розвитку.
На превеликий жаль, щороку спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з особливостями психофізичного розвитку причому їх діапазон досить широкий: від легких дивацтв у поведінці до глибоких порушень поведінкової та інтелектуальної сфер. Усі такі діти потребують комплексної психолого-медико-педагогічної допомоги. Насамперед необхідно з'ясувати, у чому полягають проблеми розвитку дитини та до яких методів педагогічного впливу необхідно вдатися для їх подолання. Лише спільні зусилля батьків і спеціалістів та їх тісна співпраця можуть дати хороший результат.
До складу консультантів ПМПК входять спеціалісти різної спеціалізації: психолог, психіатр, логопед, дефектолог та невролог. Це дає змогу всебічно обстежити дитину. На підставі результатів психолого-педагогічного вивчення дитини фахівці формулюють висновок про особливості її розвитку та приймають колегіальне рішення про надання батькам (особам, які їх замінюють) рекомендацій щодо корекційно-розвивальної роботи, програми, форм, методів навчання і соціально-трудової реабілітації. Батьків також інформують, на яку допомогу вони можуть розраховувати.
Висновок консультації має рекомендаційний характер і є підставою для того, щоб дитина могла отримувати допомогу у навчальному закладі, де вона виховується чи навчається (за наявності відповідних фахівців), або безпосередньо в ПМПК. Також батькам нерідко пропонують змінити навчальний заклад з огляду на стан психофізичного розвитку дитини — це може бути дошкільний чи загальноосвітній навчальний заклад, клас (група) з інклюзивним (інтегрованим) навчанням, спеціальна група в дошкільних навчальних закладах комбінованого типу, спеціальний дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад з урахуванням побажань батьків (осіб, які їх замінюють) та за наявності умов для проведення належної корекційно-розвивальної роботи.
Обрати правильну траєкторію руху дитини та батьків у подоланні своєрідних труднощів, розібратись у пропонованих державою освітніх моделях та програмах, отримати належний супровід розвитку дитини з особливими освітніми потребами, які визначаються специфікою її психофізичного розвитку, і допоможе ПМПК.

 

Завідуюча Обухівської міської ПМПК Левченко В.М.,
м. Обухів, вул. Каштанова 13, тел. 6-40-72