Плекайте, люди, рідну мову, Любіть, як сонце, як весну.

 

 

     Історія кожного народу має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Україні судилося зазнати багатьох поневірянь. Нам забороняли мати власну історію, культуру, мову.
     З проголошенням незалежності України розпочалося повне надій і сподівань відродження української мови, науки, культури. Сьогодні українська мова є державною мовою в Україні. А мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, якими живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – вічно живий, нев'янучий цвіт.

    І тому, щорічно, 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, дуже трагічна. Тому святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. Це свято об'єднує українців у одну велику дружну сім'ю. В цей день проводяться різноманітні заходи.
     У ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 міста Обухова вчителі української мови підготували загальношкільний позакласний захід «Мова – це зоряночка золота...». У ньому були задіяні учні різних вікових категорій. Під час заходу лунали вірші, пісні про багатство та красу рідної мови, згадувалося ім'я Тараса Шевченка, яке дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури, звучав тонкий і дотепний український гумор.
    Учасники заходу, глядачі залишили його із глибоким переконанням того, що потрібно розмовляти рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Ставлення до рідної мови має бути таким,як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.